Форма входа
Читем онлайн Рекурсія - Крауч Блейк
Шрифт:
-
+
Интервал:
-
+
Закладка:
Сделать
Той час, коли вона питала Баррі, чи хотів би він знати щось зі свого колишнього життя, а він відповідав, що не хоче знати жодної реальності, крім цієї.
Вона вперше продемонструвала силу крісла.
Весь час, який вони провели спільно, тепер як на долоні.
Усе своє життя вони потай будували крісло пам’яті і паралельно намагалися відшукати спосіб зробити так, щоб світ не міг згадати, як воно будується.
Крісло не один раз пускали в хід у попередніх часолініях, та саме «найостанніше» його використання Геленою в лабораторії DARPA анулювало всі попередні ювілейні дати хибних спогадів.
Це означало, що ніхто, навіть сам Слейд, абсолютно нічого не знатиме про всі попередні часолінії.
Аж до 16 квітня 2019 року.
Тоді й лише тоді на всіх обваляться хибні спогади про все, що сталося.
Капітал, нажитий ними до 2001 року, дає можливість уже в 2007 році створити дієздатне крісло.
Побудувавши крісло, вони ще десять років експериментували з ним, робили ментаграми одне одному, вивчали, як поводяться нейрони в ту мить, коли відбувається зсув реальності і свідомість наповнюють хибні спогади, шукали нейронні каскади, що відповідали б цій новій інформації.
Вони сподівалися, що їм вдасться знайти спосіб без шкоди для мозку запобігти появі хибних спогадів з попередніх часоліній.
Та все, чого вдалося досягти, — фіксація нейронної активності, що відповідала хибним спогадам. Усі спроби захистити мозок від цих спогадів виявилися марними.
Баррі дивиться на дружину, з якою прожив двадцять чотири роки, і тепер він зовсім інший чоловік, ніж був хвилину тому.
— Нічого в нас не вийшло, — каже він.
— Угу.
Друга половина його здвоєного «я», та, яка пережила кожну мить цієї часолінії, отримує хибні спогади, де є Меґан і Джулія. Служба детективом у Нью-Йорку. Смерть дочки, розлучення, депресія, апатія. Зустріч зі Слейдом і повернення назад на одинадцять років для порятунку Меґан. Повторна смерть дочки. Поява в його житті Гелени. Їхні стосунки. Його загибель у готелі Слейда.
— Ти плачеш, — констатує Гелена.
— Надто багато всього.
Гелена бере його руку в свої.
— Нарешті я згадав і це, — говорить Баррі.
— Що саме?
— Ті кілька місяців у Нью-Йорку, вже з тобою, коли ми з Ґвен провели перший рейд на готель Слейда. Пригадую кінець тієї часолінії: я нахиляюся тебе поцілувати, а ти плаваєш у деприваційній капсулі незадовго перед смертю. Я був закоханий у тебе.
— Так?
— До нестями.
На мить обоє замовкають, задивляючись на пустелю Сонора — їхній улюблений краєвид, такий не схожий ні на пишні тихоокеанські зарості Північного Заходу, де минула юність Баррі, ні на хвойні ліси, поблизу яких виросла Гелена.
Їм обом тут так добре!..
— Треба подивитися новини, — пропонує Гелена.
— Зачекаймо трохи, — каже Баррі.
— Тобі це чекання щось дасть?
— Може, ще трохи поживемо, сподіваючись, що ми єдині, в кого виникли хибні спогади?
— Ну ти ж знаєш, що цього не станеться.
— Ти все життя така реалістка…
Гелена всміхається, але в кутиках її очей таки зблискують сльози.
Баррі підводиться зі стільця і розвертається до задньої частини чималого дому, який вони побудували в цій пустелі. Глиняні стіни, широкі вікна — будівля ідеально вписується в довкілля.
Баррі заходить у будинок через кухню, минає стіл в їдальні та виходить у вітальню. Бере пульт від телевізора, вагається.
Ступаючи босими ногами по прохолодних кахлях, підходить Гелена.
Вона бере в нього пульт і натискає кнопку ввімкнення.
І Баррі зразу бачить на екрані титри:
«СВІТ УРАЗИЛА ЕПІДЕМІЯ САМОГУБСТВ».
Гелена болісно зітхає.
На екрані — зняті на мобільні телефони кадри, де моторошним градом сиплються на тротуар людські тіла.
Як і Баррі, світ щойно пригадав попередню часолінію, коли всі дізналися про існування крісла. Атаки на Нью-Йорк. «Вікілікс». Широке використання крісла по всій планеті.
— Може, все буде добре, — каже Баррі. — Може, правду казав Слейд. Може, людство пристосується, буде готове це прийняти.
Гелена перемикає канал.
Явно ошелешений ведучий намагається зберегти якісь залишки професіоналізму:
«— Щойно Росія та Китай виступили в ООН зі спільною заявою, в якій звинуватили США в підміні реальності з метою зашкодити іншим країнам використовувати крісло пам’яті. Вони заявили, що негайно беруться до відновлення технології, і застерегли, що всі подальші спроби експлуатації крісла будуть розцінені як акти агресії. Відповіді США ще не було…»
Гелена знову перемикає канал.
І ще один ошелешений ведучий:
«— На тлі повідомлень про масові самогубства лікарні всіх великих міст інформують про наплив пацієнтів з ознаками кататонії — ступору, спричиненого…
— Девіде, вибач, що уриваю, — втручається його напарниця. — Федеральна авіаційна агенція повідомляє… боже мій!.. Сорок пасажирських літаків розбилося у США за останні п’ятнадцять…»
Гелена вимикає телевізор, кидає пульт на диван і йде в передпокій. Баррі прямує за нею до виходу. Гелена відчиняє двері.
З ґанку видно гравійну доріжку до дому і пустелю за нею, що положисто тягнеться дванадцять миль до міста Тусон, яке мерехтить вдалині, наче міраж.
— Тут так тихо, — говорить вона. — Аж не віриться, що там усе руйнується.
Останні тридцять три роки життя вкорінюються у свідомості Баррі та стають з кожним подихом реальними. Він уже не той чоловік, що був у готелі Слейда. І не той, що провів останні двадцять чотири роки разом з Геленою, намагаючись урятувати світ від нинішнього дня. Якимось чином він став одночасно і тим, і тим.
— Якась частина мене, — каже Баррі, — не вірила, що цей час настане.
— Угу.
Гелена обертається до нього й несподівано обіймає так сильно, що Баррі мимохіть поточується назад.
— Мені шкода, — шепоче він.
— Я не хочу цього робити.
— Робити чого?
— Оцього! Моє життя! Повертатися в тисяча дев’ятсот вісімдесят шостий рік, шукати тебе, переконувати, що я не здуріла. Накопичувати гроші. Будувати крісло. Намагатися не допустити хибних спогадів. Зазнавати невдачі. Бачити, як світ усе пригадує. І знову все по новій. І всі мої життя, що залишилися, — це просто намагання знайти вихід із петлі, звідки немає виходу, хіба не так?
Баррі бере Геленине обличчя в долоні, зазирає їй у вічі.
— У мене ідея, — каже він. — Забудьмо все.
— Про що це ти?
— Просто побудьмо сьогодні разом. Просто живімо.
— Не можна так. Бачиш, що коїться! Це все по-справжньому.
— Знаю, але ми можемо зачекати до вечора з твоїм поверненням у вісімдесят шостий. Ми знаємо, що буде далі. Що має бути. Нам не потрібно на цьому зациклюватись. Просто проведімо разом час, який у нас залишився.
* * *І вони вирушають у пустелю за своїм улюбленим маршрутом, щоб залишатися подалі від новин.
Стежка, витоптана ними за багато років, починається одразу за будинком і пнеться на порослі кактусами сагуаро пагорки.
Баррі стікає потом, та фізичне навантаження — ось що потрібно йому зараз, щоб випалити сюрреалістичний шок сьогоднішнього ранку.
Опівдні вони видираються на скелю, яка на кілька сотень футів височіє над їхнім будинком, майже не помітним із цієї висоти — так він зливається з пустелею.
Баррі відкриває наплічник і виймає літрову баклажку з водою. Дає Гелені, та, напившись, повертає її Баррі, той п’є, знову дає Гелені.
Вони важко дихають, переводячи дух.
Навколо все завмерло в нерухомості.
У пустелі тиша, наче в соборі.
Баррі здається, що в камінні, у старих кактусах є щось від завмерлої, непідвладної часу незворушності хибних спогадів.
Він переводить погляд на Гелену.
Вона бризкає водою собі на обличчя, віддає йому пляшку.
— Наступного разу я можу спробувати все зробити сама, — каже вона.
На этой странице вы можете бесплатно читать книгу Рекурсія - Крауч Блейк бесплатно.
Похожие на Рекурсія - Крауч Блейк книги
- Волны. Сэнп - Алла Марковская - Научная Фантастика
- Белка в колесе - Анатолий Бурак - Научная Фантастика
- Увлечение герцога - Барбара Картленд - Научная Фантастика
- Встретимся на пристани - Джени Крауч - Научная Фантастика
- Крауч-энд - Стивен Кинг - Научная Фантастика
- Галопом по хард-року - Андрей Легостаев - Научная Фантастика
- Коридор Времени - Екатерина Спасская - Научная Фантастика
- Коридор судьбы - Андрей Легостаев - Научная Фантастика
- Черный коридор - Майкл Муркок - Научная Фантастика
- Холодная кровь [СИ] - Анатолий Радов - Научная Фантастика